Чи всі світи такі?

Ідея та стиль цікаві. Мені сподобалась подача сюжету моментами, але під кінець стає складно грати, бо персонаж стає надто... ну, депресивним. Гра починає відчуватись як трата часу, бо зникає емпатія до нього, АЛЕ переважно гра приємна.

Також персональна рекомендація: Зробити регулювання білого кольору, бо оченята болять. Звісно можна перемикнути яскравість на екрані кожному власноруч, але це не зручно, якщо в гру доведеться заходити багато разів.

Отже, загальна оцінка 8/10. Бажаю автору наснаги у роботі і нехай щастить!

Гра сподобалась та не сподобалась одночасно.

Герой в вас жаліється на "мене ніхто не розуміє", але разом з цим веде себе як мудак із надцінною ідеєю. Мені не жаль такого персонажа. Він сам архітектор свого падіння.

В сюжеті є декілька значних дір. Далі цей абзац зі спойлерами, бо без них тут ніяк. Якщо дані підчищають в SCP стилі, то чому форум так довго жив? Чому "містичним" ЇМ просто не завербувати героя замість того, щоб чистити йому пам'ять? Навіщо взагалі так чистити інформацію замість того, щоб готувати суспільство до неї? Чому ВОНИ не прибрали головного героя, раз прибирали інших дослідників?

Окрім дір в історії мене нічого ані вразило, ані розчарувало. Такі кліше я вже бачив, але сам текст непоганий. Та й інтерактивність подачі ці хороший плюс.

У грі «Чи всі світи такі?» відчувається простота, що приховує у собі зачатки геніальності. Цей твір можна порівняти з розкішною казкою, яка вражає своєю внутрішньою глибиною, прихованою за завісою простого, на перший погляд сюжету. Головний герой Метр вибирає незвичний шлях, шлях віри й відкриттів. Його внутрішня мета перетворюється на нашу гру – подорож у світ, де він намагається знайти не лише інші всесвіти, а й себе. Алегорія, яку гра створює через головного героя, глибока. Ця подорож відбиває натхненну сміливість віри в неможливе, попри наявність сумнівів та критики навколо. Грі вдається влучно відобразити внутрішній конфлікт Метра, який відображається у взаємодії гравця з навколишнім середовищем та його близьким оточенням. Але ця гра – це не лише думки й філософія. Вона веде нас до заглиблення у проблеми, які залишаються актуальними в реальному світі: нерозуміння, неприйняття, пошук власної ідентичності. Ці теми переплітаються з історією героя, даруючи нам можливість зануритися в його почуття і роздуми. Але у грі згадується Кубісвіт, який ще Кубі-що? Його ж не може існувати! (Пс, підіграй мені, вони здається спостерігають за нами…). Пішли? Що ж, здається тут залишилися тільки ми. Твої докази здалися мені цілком переконливими і я спробував знайти щось подібне до Е6174 в нашому світі. Здається я бачив їх. Цей світ… Вони дивилися на мене, точно так само. Дякую.. Що ж, відійдемо від цього ліричного етюду, і перейдемо до особливостей гри «Чи всі світи такі?». Перш за все, варто згадати цікаве та привітне початкове меню, яке доповнюється нічогеньким музичним супроводженням. І дякую, що подбав про безпеку моїх барабанних перетинок, відрегулювавши гучність, це дуже.. приємно. Загалом, я захоплений цією роботою, особливо зважаючи на той факт, що гра була розроблена однією людиною, це дуже гідний проєкт. З технічних особливостей реалізації, мені сподобалася інтерактивна взаємодія в комп’ютері, хоч я й не зміг повноцінно вийти в кубінет, але жарт оцінив. Цікаві анімації персонажів та оточення додають грі певної динаміки. Та й взагалі всі ці взаємодії та загадка з паролем були досить влучними рішеннями. За час проходження в око впала тільки одна одруківка, яка не вплинула на сприйняття гри, а саме: «перелопатив весь в форум в пошуку». Також відмітив у коді цікаві коментарі, посміхнувся. Дякую. Тож, «Чи всі світи такі?» – це гра, що наштовхує на комплекс роздумів та переживань, де простота виявляється справжнім магнітом для гравця, де відкриваються двері у світ, і де віра та натхнення важливіша за будь-які навколишні сумніви. Дякую Вам за Вашу кропітку роботу та бажаю подальших професійних та творчих успіхів.

Прекрасне в простоті…

Файна кубічна стилізація інтерфейсу, лаконічне наповнення самої гри, чуттєві мелодії на тлі, та не менш особистісно-драмний сюжет. Люблю цю гру.

Неочікувано, та приємно було побачити інтерактивні елементи у вигляді розглядання доказів та користування комп’ютером, круто!

А ще…кубик шеймили за наявність брів. ех…світи жорстокі.

Дяка за такий ігровий досвід. Ваш погляд на віртуальність цікавий.

Почну з того, що дуже гарний візуальний стиль і робота з текстом. Дійсно, на це приємно дивитися, музика на мою думку те ж непогана. Сюжет гри цікавий до момента з паролем, може я якийсь не такий, але я потратив часу на це більше, аніж йде сама гра, (ну справді можна було б кудись підказку запхати), тільки потім я зрозумів який пароль, але то таке. 

Найголовніший мінус цієї гри - вона немає кінця. Тобто, як писали в коментарях, ти хочеш перепройти. Думаєш - це не може бути кінець. І це справді все. Це не відкрита кінцівка - це її відсутність. Ти тільки починаєш занурюватися в світ головного героя і тобі кажуть - досить. Як демоверсія - це дуууууже добре, але на мою думку те, що тут просто на півслова закінчується сюжет це проблема. Наче як з дівчиною, тільки починаєш там, щось мацати під матрацом і вона така, - "досить". Суть зрозуміла.  Цілком, вайбово, прикольно, красиво, але МАЛО. 

Печально, коли висока філософія закінчується мізерними аддикціями. Навіть, якщо вибори були трьо-крапками, я хотів спасти Метра і натискав різні варіанти, але все марно. Вважаю, що ви могли б додати декілька кінцівок(не обов'язково хеппі енд), оскільки сюжет провокує на перепроходження. Зазначу також, що тема віртуальності розкрита з цікавої сторони, а також надзвичайну стилістичну роботу з інтерфейсом і звуками.

Мені гра сподобалась. 

Думаю про те, наскільки такі прості речі можуть вразити до глибини душі.

Проблеми, які описувались паралельно пошуку інших світів, дуже актуальні. Нерозуміння та неприйняття власної родини, постійні сумніви, думки про те, що ти відрізняєшся від інших. Все це подано настільки... природньо і ненав'язливо, клас. 

Дуже запав у душу кубічний всесвіт і ламання третьої стіни. Відчуваю себе трошки винуватою через кінцівку. 

Стосовно технічної сторони, то як мені здається, все дуже добре реалізовано! Мені сподобалось розглядати книжечку з інформацією, а ще було класно покопатися у комп'ютері. Дуже люблю таке у візуальних новелах.

Закрила гру з максимально приємними враженнями, дякую за таку чудову роботу! (хотіла пожартувати і написати квадратну, але думаю, що в цьому всесвіті мій гумор не оцінять належним чином)  

Хороший мінімалізм все ж завжди круто працює, особливо з хорошую драматургією кадрів) Сподобалися і естетика, і сюжет, жаль тільки, що наші голоси не можуть досягнути головного героя, але мабуть таке життя.

Привіт. Гра дуже сподобалась. Чи є в неї декілька закінчень?

Класний проект, візуальна частина добре зроблена, спрощення в графіці підкріплює та доповнює сюжет, цікаві механіки, та сама 4та стіна добре вписується та не ріже око, музика та звуки гарні, створюють атмосферу. Загалом до технічної складової немає взагалі питань, а сюжет оцінить кожен сам, мені сподобалось)

Дуже цікава річ, не можу сказати, що сюжет мене зачепив до глибини душі, але сама задумка і цей мінімалізм графіки дуже сподобався. Також сподобалась геймплейна частина і загадка з паролем. Загалом приємна і нестандартна річ.